літературний клуб

Готгольд Ефраїм Лессінг дав початок німецькій літературі. Принаймні так вважав Іван Франко. Це при тому, що художні твори Лессінга не геніальні й стоять нижче творів Гете, Шиллера чи Гейне. Звісно, коли мова йде про створення національної літератури й виховання свого народу за допомогою мистецтва, краще бути генієм, ніж просто майстром. Але що, як геніїв немає, а суспільний запит на свою літературу й свій театр уже сформувався? Відчуваючи потребу й трагедію часу, Лессінг, відповідно до своїх естетичних принципів (а він був і теоретиком мистецтва), дав прості й зрозумілі зразки драматургії. Про один такий зразок – п'єсу "Емілія Галотті" – ми поговорили з Лілією Григор'євою, яка понад п'ять років відвідує літературні клуби і опрацювала твори Лессінга. Подобається наш подкаст? Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia Ми віддячимо новими випусками.

Випадкові оповідання - #5 "Раки" Нещодавно вийшла збірка Олександра Демарьова "Випадкові оповідання", з чим його вітаємо. Аудіоверсія збірки доступна на платформі нашого подкасту. Публікуємо чергове оповідання з книжки. Цього разу - про дітей, які люблять досліджувати світ, але іноді роблять це жорстоко. Втім, хто сказав, що люди з народження вміють ніжно торкатись до світу? Подобається наш подкаст? Підтримайте його тут: https://www.buymeacoffee.com/tchytannia Ми віддячимо новими випусками.

Найтрагічніший випуск "Техніки читання" Зазвичай слово "трагедія" пов'язують із песимізмом. І це велика помилка, принаймні так вважав Артур Міллер - американський драматург і прозаїк, третій чоловік Мерилін Монро, лауреат Пулітцерівської премії 1949 року. Міллер вважав, що трагедія, у давньогрецькому її розумінні, означає щось зовсім протилежне до того, що зазвичай нею називають. Саме таке - нетрагічне - розуміння трагедії він пропонує у своїй статті, яку ми запрошуємо вас послухати. Звідси ви дізнаєтесь про можливості трагедії, обов'язок драматурга і роль простої людини. Приємного і вдумливого слухання!

Ім'я Сократа чули всі. Знаємо про нього переважно з творів Платона. Та є і в українській літературі твір про найвідомішого давньогрецького філософа, який не залишив по собі жодної праці. Юрій Мушкетик у 1971 році написав оповідання "Смерть Сократа", де не лише показав останні миті життя філософа, а й спробував зрозуміти мотиви його опонентів. Замінити "Діалоги" Платона це оповідання не спроможне, проте може стати, так би мовити, "вступом до теми". Говорили про Сократа, Платона, древніх греків, Юрія Мушкетика, філософію і літературу з Настею Ярошик - людиною, яка для самоосвіти прочитала добру половину Платонових "Діалогів".

Григір Тютюнник - видатний майстер оповідання. Порівнювати його з кимось немає сенсу (та й не на користь інших). Зате напевне можна сказати, що він зберіг і розвинув традиції вітчизняних майстрів реалістичного оповідання (Франко, Коцюбинський, Стефаник, Мартович), зображуючи повоєнне село. У черговому випуску поговорили про оповідання й повісті Григора Тютюнника. Говорили з Мілою Сіденко - модераторкою читацького клубу і, як виявилось, шанувальницею творчості братів Тютюнників. Основна думка випуску: читати й рекламувати твори Григора Тютюнника сьогодні обов'язково треба.

Жорж Санд - французька письменниця, чиї твори в середині ХІХ століття були популярнішими, ніж твори Бальзака чи Гюго. Та це не заважало їй дружити з ними, а ще з Дюма, Флобером і ледь не всіма відомими письменниками того часу. А з Фредеріком Шопеном у неї були стосунки ціле десятиліття! До творчості Жорж Санд можна ставитись по-різному. Багато хто вважає її тенденційною. Наприклад, Гюстав Флобер, який відстоював об'єктивність літератури, нерідко у листах до подруги звинувачував її у тому, що вона ставить ідею вище самого матеріалу і логіки твору. Це справедливо. Але і письменниця відкрито зізнавалась, що писати варто саме так. Тому її романи - це вбрана у художню форму думка. Окрім того, що це недолік, це ще й, в якомусь сенсі, перевага. У новому випуску ми говоримо про роман "Мопра". Напевно, тому, що він є типовим романом-виховання, але таким, де виховання відбувається завдяки силі почуття. Це, щонайменше, оригінально. Говорили ми з Дмитром Столяренком - уважним і вдумливим критиком, який має понад десять років досвіду участі в літературних клубах і який, власне, запропонував "Мопра" до обговорення.

Друзі привіт! Ми пішли на невеличкі творчі канікули аби віднайти сили та натхнення на створення корисного та цікавого контенту. Раді повернутись до вас з новим випуском про американського письменника Річарда Райта та його роман "Син Америки". Річард Райт - не настільки визначний для українського читача автор, щоб робити про нього випуск на цілу годину. Його можна було б назвати "реалістом середньої руки". А проте він відіграв величезну роль у вихованні цілої плеяди американських темношкірих письменників. Його роман "Син Америки" (1940р.) - один із перших творів так званої літератури протесту. В цьому романі Райт досліджує, звідки виростає расизм, а також перевіряє різні способи його подолання. Письменник не приховував, що, пишучи, ставив перед собою завдання аж ніяк не художнє, а саме: допомогти своїм читачам зрозуміти самих себе. Тому "Сина Америки" цікаво читати навіть попри те, що кульмінаційний момент настає ще у першій третині роману. Обговорили роман і його проблеми разом із Вадимом Отрішко - завзятим читачем, учасником і організатором літературних клубів, маркетологом за професією, кінологом-початківцем і, нарешті, одним із творців цього подкасту. Випуск довгий, але це тому що розмова видалась такою. Будьте обережні, у випуску чимало спойлерів. А так, слухайте собі на здоров'я, і з людьми діліться.